Талині історії - Страница 2 - Форум
Суббота, 03.12.2016, 23:49
[ Новые сообщения · Участники · Правила форума · Поиск · RSS ]
Страница 2 из 7«123467»
Форум » Разнобой » Глумилка » Талині історії (Інколи тут з'являтимуться оповідання Тали Владмирови)
Талині історії
RyanRothaarigДата: Вторник, 13.04.2010, 13:01 | Сообщение # 16
Полковник
Группа: Модераторы
Сообщений: 204
Награды: 1
Репутация: 2
Статус: Offline
да все они поймут! они только с виду такие (прикидываются!), на самом деле - хитрюжки непосредственные (моя вчера пыталась выменять у меня телефон мой на пластмассовую собаку)

А у нас сегодня кошка
Родила вчера котят
Они с копытами и крыльями
И чешуёй до пят
Не хотят лакать из блюдца
У соседей тырят скот
Мне сдаётся, их папаша -
Не совсем нормальный кот
 
ТалаДата: Среда, 14.04.2010, 17:02 | Сообщение # 17
Подполковник
Группа: Модераторы
Сообщений: 113
Награды: 3
Репутация: 1
Статус: Offline
Молодец Мирослава! smile Не попадет барышня! Может, ейигрушечный мобильный на \день рождения подарить?

Сказки адекватней всего отражают жизнь. Не в том смысле, что драконы существуют, а в том, что их можно победить. (Честертон)
 
RyanRothaarigДата: Среда, 14.04.2010, 18:41 | Сообщение # 18
Полковник
Группа: Модераторы
Сообщений: 204
Награды: 1
Репутация: 2
Статус: Offline
а у нее есть - почти как настоящий, разве что не звонит)))

А у нас сегодня кошка
Родила вчера котят
Они с копытами и крыльями
И чешуёй до пят
Не хотят лакать из блюдца
У соседей тырят скот
Мне сдаётся, их папаша -
Не совсем нормальный кот
 
EndyДата: Среда, 14.04.2010, 19:47 | Сообщение # 19
Полковник
Группа: Администраторы
Сообщений: 190
Награды: 3
Репутация: 3
Статус: Offline
Quote (Olwen)
хотя, помнится, Энди мне названивала, чтобы поделиться идеей рассказа

Когда это?

Quote (RyanRothaarig))
вот, кстати, да, почему-то поздние звонки первым делом вызывают мысль "Умер кто-то", и уже телефон хватаешь дрожащими руками.

Ага и только я думаю: "Кого это черти принесли!!! Чай пить мешают!!!" biggrin


Мимо нашего окна пронесли покойника.
Все бы было ничего, если б не восьмой этаж...
 
OlwenДата: Среда, 14.04.2010, 19:54 | Сообщение # 20
Генерал-лейтенант
Группа: Администраторы
Сообщений: 629
Награды: 7
Репутация: 5
Статус: Offline
По поводу звонков типа "а поговорить" - конец 1-го, начало 2-го курса.
По поводу чая - biggrin


ты увидишь, как я заплачу,
услышишь, как я закричу...
но мертвой меня НИКОГДА не увидишь -
Я УМИРАТЬ НЕ ХОЧУ!!!
 
ТалаДата: Четверг, 15.04.2010, 08:50 | Сообщение # 21
Подполковник
Группа: Модераторы
Сообщений: 113
Награды: 3
Репутация: 1
Статус: Offline
КАЗКА ОСЕНІ
Чому восени листя стає таким гарним?
Пам’ятаєте, в той день в шкільне вікно світило по-літньому яскраве сонце, дурний голуб всівся на підвіконня, щось собі туркочучи під ніс, а ви щиро жалкували, що не здогадалися завчасно викинути портфель у вікно, а потім незалежно спуститися шкільними сходами, чесно глянувши в очі класному керівникові, якого випадково зустріли на першому поверсі, й рішуче вийти на шкільний двір, а потім… За такими думками вам було не до нудних розповідей вчительки про фотосинтез та пігменти. Тож тепер і доводиться кліпати повіками, роздумуючи, що ж відповісти п’ятирічній знайомій, яка з дитячою настирливістю з’ясовує найважливіше для неї зараз питання. Та й чи дошукується вона правди чи просто, як і всів малюки, жадає почути казку?
Доводиться піднімати з землі вимитий дощем, аж блискучий жовтавий листок (от побачить мати малої! – нагорить обом) і нашвидкуруч вигадувати чарівну історію.
Кожної осені над Містом пролітає диво-птах, найгарніший з усіх птахів, який будь-коли черкав своїми крилами пухнасті хмаринки. Але навіть якщо дуже захотіти, нам все одно не вдасться побачити його: дорослі нечасто знаходять хвильку, аби байдикувати, задерши голову до високого неба, а малим важко дотягнутися до виднокругу навіть поглядом. Летить цей птах до Невідомої країни, де ніхто і ніколи не відчуває ні болю, ні самотності. А оскільки ця країна далеко (дехто каже, що птах просто кружляє навколо планети, вишукуючи місце, якого ніколи й не існувало), то час від часу він змушений сідати на дерева та відпочивати. Інколи він через втому чи неуважність губить пір’їну, а та, заплутавшись між зеленого листя, так і не долітає додолу.
Пір’їна сумує за птахом, і шепоче своїм сусідам – звичайним листкам про щастя линути небом так високо, що, здається, от-от зачепиш кінчиком жовтогаряче сонце, яке щедро ділиться з тобою своїм кольором. Листя уважно слухає, стиха шелестить, співчуваючи дивній новій знайомій, яка переконана, що на світі є щось краще, ніж надійне дерево, здатне захисти тебе від найсильніших вітрів та напоїти живучим соком. Але й серед листя зустрічаються мрійники, так-так, дивні створіння, що мріють перетворитися на пір’я диво-птаха і сміливо полинути вдалеч. І що може зробити пірина, відчуваючи хвилювання за долю нових товаришів? Лише подарувати їм частку свого кольору: нічого, що вона сама тепер тьмяна, у неї стане сил наздогнати диво-птаха, а тоді… тоді все буде чудово.


Сказки адекватней всего отражают жизнь. Не в том смысле, что драконы существуют, а в том, что их можно победить. (Честертон)
 
ТалаДата: Четверг, 15.04.2010, 08:51 | Сообщение # 22
Подполковник
Группа: Модераторы
Сообщений: 113
Награды: 3
Репутация: 1
Статус: Offline
КАЗКА ОСЕНІ
А люди дивляться на дерево і лише знизують плечима: коли встигла непомітно завітати до Міста осінь? Коли вона визолотила листя?
Та одного разу пір’їна розуміє: вже час. Хоч, якщо чесно, зараз навіть трохи запізно, адже десь вглибині душі вона трохи вагалася: а раптом листя, не те, яке ладне полинути за нею, а те, що переконувало, що жодній пір’їні не вдасться летіти ти так швидко, щоб наздогнати птаха, а якщо пощастить наздогнати колишню господарку, то неможливо знову прирости до крила. І взагалі, ніколи і нікому не вдавалося зупинити час і зробити все так, як було колись… Так-от, одного дня колишня пір’їна, тепер більше схожа на звичайний пожовклий листок, набирається мужності і… відривається від гілки, ледь гукнувши: «Прощавайте!» колишнім сусідам.
Вона лине до обрію, підхоплена несподіваним подихом осіннього вітру, а листки, з тих, замріяних, спершу заздрісно дивляться їй услід, а потім рішуче кидаються у невідоме. «І куди, питається? Чи для того я їх плекало?» - звично зітхає дерево, що бачило численні покоління оттаких-от мрійників і добре знає, до чого призводять такі легковажні прагнення. А листки, переживши коротку захоплюючу мить польоту, лягають на землю та засинають, втомлені. Деякі з них переконані, що за мить знову зможуть злетіти вгору і знову полинути за чарівним птахом, який обов’язково визнає їх своїм пір’ям: вони ж бо тепер такі гарні. А потім приходить зима, вкриває їх м’яким снігом, аби їм солодше спалося. А весною проростають із них барвисті квіти, даруючи людям радість і надію.
А чи змогла пірина наздогнати свого птаха? Чи впала додолу звичайним сухим листком? Чи був той птах насправді, чи він – лише вигадка якогось мрійливого і самовпевненого листка? Вирішувати вам, це ж ваша казка.
І знаєте, не варто розповідати її малій знайомій: може, ця історія і чарівна, але надто вже вона сумна. А якщо не втримаєтесь і таки розповісте, то не забудьте додати, що мудре листя, хоч так і не відривається від гілки, але теж жухне, а потім і взагалі зникає. Чому? Через закони природи, які ви так і не вивчили в школі. Хоча не варто засмучуватися: про них чомусь інколи так кортить забути навіть сумлінним відмінникам…


Сказки адекватней всего отражают жизнь. Не в том смысле, что драконы существуют, а в том, что их можно победить. (Честертон)
 
OlwenДата: Пятница, 16.04.2010, 09:04 | Сообщение # 23
Генерал-лейтенант
Группа: Администраторы
Сообщений: 629
Награды: 7
Репутация: 5
Статус: Offline
Тала, "Сказка осени" напомнила о тайных мачтах лета, плавно перетечь в осень, навеяла гамму чувств, связанных с ежегодными осенними переживаниями, даже запахло упавшими листьями в таком загадочном и разноцветном парке. Под ногами шуршат листья, небо хмурится, провожая в тёплые края птиц...
Спасибо за светлую грусть
 
ТалаДата: Пятница, 16.04.2010, 14:34 | Сообщение # 24
Подполковник
Группа: Модераторы
Сообщений: 113
Награды: 3
Репутация: 1
Статус: Offline
Дякую, Olwen.
Може, спробуєш писати вірші? Гарно ж як вмієш підбирати слова, аби передати настрій та емоції. От хіба не смішно сумувати за осінню і водночас радіти весні? Мені це вдається...


Сказки адекватней всего отражают жизнь. Не в том смысле, что драконы существуют, а в том, что их можно победить. (Честертон)
 
OlwenДата: Суббота, 17.04.2010, 09:28 | Сообщение # 25
Генерал-лейтенант
Группа: Администраторы
Сообщений: 629
Награды: 7
Репутация: 5
Статус: Offline
Ты, как боевая подруга, знаешь, что со стихами у меня глухо. Вот Endy и Ryan - другое дело. А я...

ты увидишь, как я заплачу,
услышишь, как я закричу...
но мертвой меня НИКОГДА не увидишь -
Я УМИРАТЬ НЕ ХОЧУ!!!
 
ТалаДата: Вторник, 20.04.2010, 08:12 | Сообщение # 26
Подполковник
Группа: Модераторы
Сообщений: 113
Награды: 3
Репутация: 1
Статус: Offline
А що поети? Я, звісно, зараз не про знайомих і не про тих, хто пише чудові вірші. Щодо інших... Дивись нижче.
Вулиця нещасливого кохання
Варто було вченим довести, що назви вулиць впливають на настрій, а то й долі їхніх мешканців, як Місто охопила лихоманка перейменувань. Але ж не можуть усі вулиці називатися лише Сонячними, Казковими чи Щасливими? Неодмінно виникне плутанина. А якщо, подбавши про листонош та нечисленних приїжджих, пронумерувати їх, то не варто й розпочинати ті перейменування: от ви, скажімо, згодилися б жити на Тринадцятій Щасливій вулиці? А на Двадцять сьомій Казковій? А чим від вас кращі ті, у кого квартира на Першій Сонячній?
Що не кажіть, а це були нелегкі дні для ради Міста. Зрештою, усі зійшлися на тому, що перейменовувати вулиці слід дозволити лише тим, хто запропонує дійсно оригінальну нову назву.
«Вулиця Нещасливого кохання» - назва, без сумніву, оригінальна і навіть поетична, але трохи… якась така. Вам не здається?
Що поробиш, таку назву вибрали поети Міста, а їх права, як і права будь-яких інших мешканців, і повинна була відстоювати рада. Спершу, щоправда, у декого виникали побоювання: а раптом у Місті не набереться поетів аж на цілу вулицю? То що, половині будинків залишатися порожніми: хто ж сповна розуму, тобто, вибачайте, не маючи тонкої душевної організації, згодиться жити на такій вулиці? Чи це не марнотратство? Але становище врятували молоді люди, розчаровані в коханні. Вони з’являлися на вулиці час від часу, інколи навіть встигали потоваришувати з аборигенами, а потім, підгоївши душевні рани, перебиралися деінде, за більш звичною адресою.
Для стороннім вважається поганим смаком з’являтися на цій вулиці, особливо – молодятам та щасливим парочкам. Але пліткарі вперто твердять, що деякі хлопці, всоте зримувавши «кохання-зітхання» у віршованому зізнанні та остаточно скуйовдивши чуба, потайки, у сутінках, пробираються на цю вулицю і звертаються по допомогу до когось із місцевих поетів. Як правило, ті не відмовляють, але такі справи вимагали неабиякої уважності: Боже вас збав сплутати справжніх поетів із скривдженими закоханими. Останні вийшли на ґанок не задля того, аби помилуватися на захід сонця, а тільки щоб всоте обсмоктати з таким же сусідом єдину думку: «усі чоловіки бридкі» або «усі жінки зрадливі». А неуважний прибулець може нарватися на неприємності. Добре, як справа скінчиться бійкою, а як сам, довірившись аргументам співрозмовника, опинишся на цій вулиці?


Сказки адекватней всего отражают жизнь. Не в том смысле, что драконы существуют, а в том, что их можно победить. (Честертон)
 
ТалаДата: Вторник, 20.04.2010, 08:13 | Сообщение # 27
Подполковник
Группа: Модераторы
Сообщений: 113
Награды: 3
Репутация: 1
Статус: Offline
Вулиця нещасливого кохання
А ще кажуть, що дехто з громадян потай приводить сюди похвалитися своїх заїжджих родичів: де ще знайдеш таку вулицю? А таке турботливе ставлення до поетів, яким, як відомо, найкраще пишеться тоді, коли серце крає нерозділене кохання?
Щоправда, говорять, був собі колись в Місті поет, котрий не поспішав оселитися на вулиці Нещасливого кохання: він твердив, що найкраще йому думається за містом, в полі або ж тоді, коли він йде зранку на роботу (що й казати, це був незвичайний поет) і бачить, як прокидається Місто. Ну що поробиш, коли його надихало сонечко, а сум змушував далеко закинути ручку й блокнот і йти на гостину до когось із знайомих або й просто завернути до найближчого кінотеатру. Звісно, інші поети ставилися до нього поблажливо, визнаючи, що як тільки-но хлопець переживе справжнє почуття, може, щось з нього й буде… А так, для перших спроб пера, непогано-непогано…
Але з дивака так і не вийшло нічого путнього: він так ніколи і не оселився на вулиці Нещасливого кохання, осівши чи то на Бузковій чи й на банальній Сонячній, одружився, мав двох чи трьох синів. Одним словом, звікував, як усі. Щоправда, він інколи продовжував писати вірші, знаходилися і люди (як би делікатніше висловитися?) без надто розвиненого смаку, яким навіть подобалися його твори.
Але справжні поети, як-то і личить невизнаним митцям, в серці яких так і не загоїлися рани від нещасливого кохання, лише поблажливо знизували плечима. Хто ж із серйозних людей звертає увагу на такі нісенітниці? А де в Місті знайдеш більш серйозних людей, ніж ті, які мешкають на вулиці Нещасливого кохання?


Сказки адекватней всего отражают жизнь. Не в том смысле, что драконы существуют, а в том, что их можно победить. (Честертон)
 
RyanRothaarigДата: Среда, 21.04.2010, 18:56 | Сообщение # 28
Полковник
Группа: Модераторы
Сообщений: 204
Награды: 1
Репутация: 2
Статус: Offline
хм... занятно ))
а это конец? или продолжение следует?
(а еще я представляю, как твои вещи через каких-то пару-тройку лет - ну пять максимум - будут входить в обязательную программу в школах) up


А у нас сегодня кошка
Родила вчера котят
Они с копытами и крыльями
И чешуёй до пят
Не хотят лакать из блюдца
У соседей тырят скот
Мне сдаётся, их папаша -
Не совсем нормальный кот
 
ТалаДата: Четверг, 22.04.2010, 12:48 | Сообщение # 29
Подполковник
Группа: Модераторы
Сообщений: 113
Награды: 3
Репутация: 1
Статус: Offline
Як тобі сказати? Є у мене цикл про Місто, ще не доведений до пуття. Це -звідти. Саме у цієї оповідки продовження не передбачено. А от про саме Місто дещо є. У задумі все повинно скластися в такий собі пазл. А що вийде - хтозна.
До речі, ми не сварилися? Бо входити до обов'язкової шкільної програми, яку школярі читають з-під палки під загрозою двійки... Ти уяви, що вчителька буде питати школярів: що автор хотів сказати в "Кольбельной для демона"? Краще, аби читали доброю волею.
Хоч вдячна і дуже! Приємно чути, що тобі подобається. smile


Сказки адекватней всего отражают жизнь. Не в том смысле, что драконы существуют, а в том, что их можно победить. (Честертон)
 
RyanRothaarigДата: Пятница, 23.04.2010, 00:44 | Сообщение # 30
Полковник
Группа: Модераторы
Сообщений: 204
Награды: 1
Репутация: 2
Статус: Offline
))) ну, думаю, твои вещи будут читаться только с удовольствием! я вот, между прочим, на каникулах перед учебным годом всегда перечитывала хрестоматию - там было хоть что-то новенькое ))))

А у нас сегодня кошка
Родила вчера котят
Они с копытами и крыльями
И чешуёй до пят
Не хотят лакать из блюдца
У соседей тырят скот
Мне сдаётся, их папаша -
Не совсем нормальный кот
 
Форум » Разнобой » Глумилка » Талині історії (Інколи тут з'являтимуться оповідання Тали Владмирови)
Страница 2 из 7«123467»
Поиск: